Еще один отрывок из Матвиейко

ЧОРНІ СПРАВИ ЗЧ ОУН.

(Львів,1962)  

Немає меж лицемірству і двуликості націоналістичних ватажків, які вчора допомагали вбивати євреїв, а сьогодні прикидаються їхніми друзями. По війні вони разом з багатьма спільниками по службі в катівнях Гімлера, нап’яли на себе вигідну машкару «політичних емігрантів». Проте і тут лишилися близькими симпатиками убивць. Мені пригадується, як провідні члени ОУН у Мюнхені пригріли одного з катів єврейських в’язнів Комарницького – обер-капо з концтабору Освенцім, видали йому документ, ніби він був політичним в’язнем. І зробили це саме тоді, коли Комарницького, впізнаного єдиним свідком-євреєм, який випадково врятувався, мали заарештувати. Бандерівські ватажки Мудрик і Горобач надали також притулок колишньому начальнику поліції з-під Перемишля, на чиїй совісті було не одне загублене єврейське життя (про це писала і західно-немецька преса) і, таким чином, врятували його від заслуженої кари. Факти ці добре відомі й сіоністським лідерам. Проте вони охоче приймають від українських буржуазних колаборантів послуги та замовчують їх злочини. Бо одні й другі – вороги трудящих. Переважна ж більшість людей єврейського походження, де б вони не проживали, я переконаний, не мають нічого спільного з сіоністами, як і український зарубіжний загал не є спільником націоналістів...

 ------------------------------------
Вот этот кусочек был приведен в книге К.Дмитрука "Жовтоблакытни банкруты" со ссылкой на Матвиейко. Однако, в выложенной недавно ув. Новороссом вышеупомянутой книге этого текста нет.  Вопрос к залу: кто-нибудь из уважаемых френдов может объяснить данный парадокс ?