January 4th, 2012

1993

Покаяшиеся. Том 2. Иван Михалинюк

Іван Михалинюк
ЩАСТЯ ЄДИНЕ – ЖИТИ З НАРОДОМ


Щаслива та людина, яка живе на рідній землі, серед свого народу, має сім'ю, дітей, друзів. Ця людина радісно дивиться в своє майбутнє, майбутнє своїх дітей. Це так природно для радянського трудівника, що він навіть не помічає цього, вважає звичайним, повсякденним явищем. Інша річ, коли людина втратила батьківщину, а потім знову знайшла. Тоді вона відчуває своє щастя кожної хвилини, на кожному кроці, дорожить їм, щоб не згубити знову.
Я, бувший український націоналіст Іван Михалинюк, звертаюсь до вас, українців на еміграції, які ще не розірвали з націоналістами, щоб розповісти про себе, та хоч би гірким досвідом з власного життя допомогти вам знайти вірний шлях у житті. Я знаю, що деякі з вас у моїй розповіді знайдуть багато дечого спільного з своїм теперішнім життям. Буду дуже радий, якщо моя стаття допоможе комусь стати на правильну дорогу.
Народився я в селі Росішці, Рахівського району, Закарпатської області, в сім'ї лісоруба. Не маючи життєвого досвіду, не знаючи жодної теорії про те, як може народ здобувати кращу долю, але бажаючи принести користь своїй Батьківщині, я шукав можливості докласти своїх сил в боротьбі за ці ідеали. В 1937 році, будучи студентом Ужгородської учительської семінарії, я попав під вплив українських націоналістів і вступив до ОУН.
Відтоді я сумлінно виконував накази своїх провідників, був дисциплінованим і активним членом ОУН. За весь час перебування в ній я мав організаційні псевдоніми - «Крицяний», поручник «Малий», «Гірський», «Павло».
У 1938-1939 рр. я брав активну участь у націоналістичній військовій організації «Карпатська Січ» на Закарпатті, де познайомився з такими націоналістами як генерал Капустянський, сотник Сулятицький, Горліс-Горський (автор «Холодного Яру»), Волянський та іншими. Під їх впливом кристалізувалися мої націоналістичні антирадянські погляди.
Після закарпатської трагедії, коли мадьяри окупували Закарпаття, я опинився на еміграції в Австрії. Моїми опікунами там були відомі націоналісти. В Австрії я познайомився з полковником Сушком, сотником Ярим, Габрусевичем, зустрівся зі старими знайомими з «Карпатської Січі» Сулятицьким, Горлісом­Горським та iншими.
У 1939-1940 рр. я з успіхом закінчив у Баварії військові вишколи, організовані німцями з німецькими викладачами. Після цього я був призначений інструктором на військових вишколах емігрантів-січовиків, якими опікувалися Ярий та Сушко.
Після того, як німці окупували Польщу, я приїхав до Кракова, де в 1940 р. був призначений військовим референтом крайового проводу ОУН-мельниківців, до яких я належав після відомого розколу в ОУН.
В цей час я і познайомився з провідниками організації українських націоналістів Бандерою, Сеником-Грибівським, Сціборським, Бойдуником, Гайвасом, Баком, Кандибою, Лебедем, Ленкавським, Левицьким та інш. Більшість з них були зконтактовані з німецькими урядовими чинникамн і за дорученням німецької розвідки проводили активну діяльність, готуючись до війни проти Радянського Союзу.
У 1941-1944 рр. я був військовим референтом крайового проводу ОУН-мельниківців, що був розміщений у Львові. По військовій лінії я підпорядковувався Капустянському, по організаційній – Гайвасу. Мені підпорядкувались обласні, районні та місцеві військові референти. Collapse )
promo yadocent january 28, 05:22 1
Buy for 90 tokens
32 года назад