July 1st, 2012

1993

Акт 30 июня 1941 года

Оригинал взят у varjag_2007 в Акт 30 июня 1941 года
Сегодня - важная дата в истории украинской коллаборации - годовщина провозглашения т.е. независимости Украины во Львове, "Акт 30 июня 1941 года", а если точно - декрет про созыв "Краевого Правления Западных Областей Украины до времени создания Центральных областей в Киеве".
Напомню также в каком антураже принимался этот акт:


Провозглашение Акта независимости Украины в июле 1941 года в Тернополе
(слева портрет Бандеры, в центре Гитлера, справа - Коновальца).


Напоммню, как єто происходило - воспоминания об этом «выдающемся» событии оставил один из известных деятелей националистического движения Кость Панькивский — он в «правительстве» Стецько занимал пост заместителя министра внутренних дел. Тогда же был назначен генеральным секретарем возглавляемой митрополитом Шептицким «Української національної ради» (УНР), а в 1942 г. стал заместителем председателя Украинского центрального комитета (УЦК) В. Кубийовича.

«Я довідався про те, що вже раненько 30/6 під собор св. Юра прийшов з першими німецькими частинами відділ українських добровольців-націоналістів під проводом Романа Шухевича і о. д-ра Івана Гриньоха так званий легіон «Нахтігаль». Тільки маленька блакитно-жовта стяжечка на ремені відрізняла їх від німецьких вояків. Митрополит Шептицький, якого вони відвідали, вислухавши о. Гриньоха, якого знав як свого вихованця й кандидата на професора теології, благословив вояків і дав благословення також і для майбутнього українського уряду... В палаті митрополита поселився знаний у Львові професор історії Східної Європи університету в Кенігсберзі, галицький німець кол. сотник Галицької армії — в той час гавптман у відділі військової контррозвідки — д-р Ганс Кох. Разом із Кохом гостем митрополичої палати був його співробітник д-р Р. Фель, знавець польських і українських справ, якого ми тоді не знали...

...Около полудня прибули до Львова вже також перші представники ОУН в цивільному убранні: Ярослав Стецько, Євген Врецьона, Ярослав Старух і інші. Вони приїхали на автах вермахту та, зв'язавшися із своїми людьми в місті, скликали на вечір громадські збори до будинку товариства «Просвіта» на Ринку...

...Ті табори, які пізніше названо «Національними зборами», викликали різні коментарі. Учасники критикували їх невідповідну обстановку — невеликі, темні кімнати, в яких блимали свічки; непідготування зборів — запрошені не знали, що має бути предметом наради; незрозумілий тоді загаловий поспіх, нервовий настрій. Участь громадянства не була велика, бо людей скликано пізно, та й вечірня пора не сприяла, тому що дозволено було ходити тільки до дев'ятої години. Все ж таки було около сотні присутніх...

...Та передовсім у всіх учасників зборів, з якими я зустрічався, ті збори викликали розчарування і занепокоєння. Від передового представника ОУН, який прийшов до Львова разом з німецьким військом, проголосив «державність» та подав до відома іменування себе «головою правління», громада чекала свого роду громадського звіту про те, що зробила організація для справи за час довгих двох років, коли край мусів мовчати, та як вона розуміє своє завдання. Люди хотіли хоч приблизно знати, що несуть Україні і організація, і німці — яку конструктивну програму та який плян конструктивного домовлення має з німцями керівництво організації. Про ці справи на зборах не було мови. Дешева революційна агітка була змістом промови голови всіх дальших прибулих до Львова промовців з проводу ОУН...

...На закінчення промовив присутній весь час на зборах гавптман д-р Ганс Кох. Його промова прозвучала дисонансом. Формою — зокрема, в порівнянні з блідою мовою Стецька — вона була гарна, та за змістом своїм — хоч мала моменти українсько-патріотичні і навіть нотки вроді: «Маєте тепер Україну!» — зробила дуже прикре враження. Кох привітав присутніх із визволенням та візвав «до праці й співпраці з німецькою армією». Більш неприємно вражала своїм повчальним тоном та частина промови, що особливо не гармонізувала із виступом Стецька. Кох говорив про те, «що війна не закінчена і з усякими політичними плянами треба чекати на вирішення фюрера!» (Панківський К. Від держави до комітету. Нью-Йорк — Торонто, 1957, с. 34).

Касательно того, было ли известно немцам заранее о тексте “акта”, или он явился “полной неожиданностью” для них, как в этом нас уверяют националистические деятели в своих «мемуарах», и профессиональные украинские  историки на страницах “академических изданий” и ”сборников документов”[80]?

Приведем в этой связи всего лишь один красноречивый факт. Один из немецких диверсантов, выпускник школы абвера в Бранденбурге, заброшенный в СССР накануне войны в составе группы из 25 агентов, украинский националист Ю. Стельмащук (шпионская кличка – “IV Норд”) дал показания, согласно которым он вместе с другими диверсантами, получив непосредственно в районе переправы на советскую сторону взрывчатые материалы, должен был перейти границу и пробраться во Львов. Оттуда поездом выехать на станцию Сарны, на Ровенщине, и ждать начала войны. В первый же день войны, с началом темноты, диверсанты должны были подорвать как можно больше железнодорожных стрелок на этом узле. Дождавшись прихода немцев, Стельмащук должден был явиться в штаб ближайшего соединения, отрекомендоваться офицеру абвера и подробно доложить ему о выполненном диверсионном задании. После этого агенты-подрывники могли действовать согласно заданиям, которые они получили с санкции абвера от своих националистических вожаков.[81]

 moukhtar пишет в "Акт 30 июня 1941 года" и миф об "антинацизме" бандеровцев - часть 7:
Казалось бы рядовое задание, которые агенты абвера получали тысячами. Однако, задание этой группы националистов было весьма симптоматичным – агенты-подрывники должны были немедленно размножить массовым тиражом и распространить среди населения так называемый “акт” о провозглашении “самостийной украинской соборной державы”. Его текст они получили на конспиративной квартире германской разведки в Кракове в ночь на 14 июня 1941 г., за восемь дней до начала войны.[82] В свете утверждений бандеровцев о том, что “акт” явился «полной неожиданностью” для немцев, только один этот факт не оставляет камня на камне от бандеровской фальсификации.

Абвер был прекрасно осведомлен о подготовке “акта“ бандеровскими главарями. Эту информацию руководители германской военной разведки черпали из регулярных донесений своих осведомителей в националистических организациях. Здесь мы опять обращаем внимание читателей на тщательность подготовки агентуры абвера. Ни одна посторонняя деталь не оставлялась кураторами националистов без внимания, тем более наличие посторонних пропагандистских материалов при агентах, забрасываемых на территорию противника. «Использовались только агенты в совершенстве владеющие местным языком, - пишет Пауль Леверкюн, – чья внешность не вызывала малейших подозрений. Они снабжались соответствующей одеждой, причем внимание обращалось не только на внешний вид: нижнее белье, обувь, спички, сигареты, -  все должно было быть достоверным, даже пуговицы западного происхождения могли представлять опасность для агента. Сложнейшей задачей  было обеспечение агентов соответствующими документами...»[83] 

Львовская резня и участие в ней националистов

Известный немецкий истории Хеер назвал львовский погром июня- июля 1941 г. «прелюдией к Холокосту». Более подробно – здесь (http://labas.livejournal.com/837209.html). Намек на люмпенов – не случаен, на них националсты и списывают погром.

Collapse )

promo yadocent january 28, 05:22 1
Buy for 90 tokens
32 года назад