yadocent (yadocent) wrote,
yadocent
yadocent

Продолжение покаяний: Л.Павлишин

Бывший ОУНовец Лука Павлишин умер в 1987 году. Спустя 23 года (в 2010) во Львове были изданы его мемуары «На грані двох світів», которые «записал и подготовил к печати» свидомый литератор Василь Щеглюк. Однако нижеприведенного документа там наверняка нет.

 

Я ПРИЄДНУЮСЬ ДО СЛІВ В.КУКА

З інтересом познайомився я з зверненням В.Кука до Лебедя, Стецька, Ленкавського та інших верховодів закордонних емігрантських організацій українських націоналістів. Він розкрив перед всією українською громадськістю антинародну діяльність оунівців і закликав їх до припинення злочинної роботи, скерованої проти українського народу. Я повністю погоджуюсь з його думкою і приєднуюсь до всього, що сказав Кук. Я також закликаю своїх бувших колег по націоналістичному підпіллю, що знаходяться тепер за кордоном, припинити брудну і безцільну боротьбу з своїм рідним народом.

Тим, хто не знає мене, хочу розповісти коротенько про себе.

Я, Павлишин Лука Степанович, народився в 1907 році в селі Тяпче, Болехівського району, Станіславської області, в сім'ї селянина. В 1937 році вступив в ОУН. Був військовим референтом і членом трьох краєвих «Проводів» ОУН (Краківського, «заходу» і «сходу»), а також організатором і командиром військових з'єднань УНС «захід» і УПА — «схід».

Перебуваючи в місцях покарання за свою активну діяльність в ОУН, ворожу українському народові, я багато передумав про те, куди веде шлях націоналіста і взагалі про діяльність ОУН. Багато про це доводилось розмовляти із своїми друзями по ув'язненню.

І ось, аналізуючи свою колишню націоналістичну діяльність, я прийшов до твердого переконання, що вона була скерована проти інтересів українського народу, що вся діяльність ОУН — реакційна і глибоко антинародна. Хоч, повторюю, раніше я сліпо вірив в ідеї націоналізму і ніяких суперечок з власною совістю відносно доцільності своєї діяльності в організації українських націоналістів у мене не було.

Що ж допомогло мені зрозуміти, що це був невірний шлях, який веде тільки до зради і злочинів проти своїх рідних братів?

Знайомство з радянським життям, з сучасною радянською літературою, розповіді рідних, розмова з незнайомими людьми, переконали мене, що на Україні відбувається велике культурне і економічне зростання, що весь український народ впевнено йде за своєю радянською владою, яка дала йому все те, чого не міг дати ні цар, ні Петлюра, ні якісь інші скоропадські націоналістичні проводи. Після звільнення з ув'язнення я на власні очі переконався, що український народ живе щасливим і заможним життям.

Крім того, я мав можливість робити порівняння. Адже будучи довголітнім членом ОУН, я бачив зблизька діяльність ОУН і поступово міг переконатись, що вона була глибоко антинародна. На власному досвіді я переконався, що українські люди ненавидять націоналістів. В 1941 році я був учасником «Північної походної групи ОУН» і пройшов майже все правобережжя України, багато розмовляв з населенням. На Київщині, Житомирщині, Вінниччині населення ганьбило українських націоналістів, справедливо вважаючи їй холуями фашистів. Найкращим свідченням їх ставлення до націоналістів є те, що, незважаючи на великі зусилля пропаганди, ОУН так і не вдалося там завербувати майже жодних послідовників до лав націоналістів. Про це я знаю добре, бо, будучи в 1941 — 1942 роках окружним провідником десяти районів (з осередком у Василькові), я на протязі шести місяців із кількома помічниками так і не зміг завербувати жодного члена. Такої ж думки про оунівців і населення Західної України, про що я також наочно переконався з власного досвіду.

Керівники УВО, ОУН і УПА були не борцями за щастя українського народу, як вони афішували себе, а справжніми авантюристами, кар'єристами і агентами чужоземних розвідок. Вони використовували ОУН як філіал західних розвідок, який постачав нових шпигунів, провокаторів і вбивць проти своєї батьківщини.

Під час другої світової війни керівники ОУН фактично поставили цю організацію на службу фашистам, хоч офіційно декларували про те, що ведуть боротьбу «за самостійну Україну».

Мені особисто відомо з розмови з Олексою Гасиним (замісник Шухевича), що він за наказом Бандери їздив в 1940 році в Берлін, де вів переговори з фельдмаршалом Браухічем про створення українських військових формувань для боротьби з радянською владою.

Член центрального «Проводу» ОУН Ріхард Ярий також за наказом Проводу ОУН організував у Відні із українських націоналістів полк «Роланд», який було відправлено на східний фронт. Так було сформовано Шухевичем і батальйон «Нахтігаль».

Звірства і масові вбивства радянських людей на Львівщині і Білорусії, які провадив цей батальйон, тепер добре відомі усьому світові. Про безпосередній зв'язок націоналістичних військових формувань з фашистами яскраво свідчить і справа Оберлендера.

За наказом бандерівського «Проводу», який тоді очолював Лебідь, ОУН прийняла активну участь у формуванні СС-дивізії «Галичина», яка брала участь в боях проти радянської армії. Степан Новицький, який прийняв після мене посаду краєвого референта ОУН «заходу», займався вербовкою людей в цю дивізію.

Мені відомо також, що в 1943—44 роках у Ровенській області головнокомандуючий УПА «Північ» Клячківський – «Клнм Савур» договорився з командуючим Німецького фронту «Прип'ять—Дністер» генералом СС і поліції Пріцманом про спільні дії УПА і гітлерівської армії.

Більшість керівників ОУН, як мельниківці, так і бандерівці, відкрито служили в гітлерівській розвідці і поліції. Наприклад, члени центрального «Проводу» ОУН Сеник і Сцнборськнй, колишні резиденти німецької розвідки в США і Канаді, в 1941 році в званні полковників служили в гестапо в місті Житомирі. Там же служив і Федак, також член центрального «Проводу» ОУН.

Відомий український націоналіст Омельяновнч-Павленко організував і командував карательним поліційським полком у місті Вінниці. Цей полк брав активну участь у боях проти радянських партизанів у Вінницькій області і Білорусії.

Оунівці Орлик і Біда, що були керівниками київської поліції, займалися відкритим грабуванням і насильством над радянськими громадянами.

І все це чинили вони — так звані «поборники неньки-України», коли їх ноги топтали її землю! Брехні, провокації, кар'єризм, продаж своїх однодумців ворогам — оце дорога вожаків ОУН на протязі всієї її історії.

ОУН принесла незліченні нещастя українському народові. Внаслідок жорстокого, нічим не виправданого терору в Західній Україні в 1946—48 роках загинуло багато найкращих синів і дочок українського народу, який став на шлях свого відродження.

Я з жахом згадую про всі ті звірства, що творили націоналісти над своїми ж братами і сестрами, над українцями.

Тільки в Болехівському районі на протязі 1947 року було повішено сотні радянських громадян і лише в невеличкому рідному мені селі Тяпче від рук оунівців загинуло багато ні в чому невинних людей. В Пустомитівському районі Львівської області їми був по-звірячи замучений священик Дорик лише за те, що в одній із своїх проповідей повчав, що людей убивати гріх.

Тепер я твердо переконаний у великій правді, яку принесла українському народу радянська влада. Вона допомогла йому з'єднати одвічно українські землі і створити дійсно суверенну могутню державу. І український народ повністю цю владу підтримує, тому що це його, народна влада. І ніхто: ні оунівська, ні інша подібна їй націоналістична організація не може мати нічого спільного з народом і приречена на загибель.

Тепер всім ясно, і хочеться вірити, що ясно і верховодам націоналістів, що українські націоналісти — це покидьки історії. Вже саме слово «оунівець» стало огидним і презирливим.

Сьогодні мені гірко згадувати про те, що довгі роки я був на неправильному шляху, що замість користі приносив шкоду своєму народові і вклонявся фальшивим ідолам.

На закінчення я ще раз звертаюсь до своїх бувших однодумців, що знаходяться тепер за кордоном: уважно прислухайтесь до слів Кука, Матвієйка, до моїх слів. Мені знову хочеться повторити те, що писав вам Василь Кук: «Не зв'язуйтесь з ніякою діяльністю проти свого народу, не дозволяйте себе далі обманювати і використовувати в чужих для вас самих і вашого народу інтересах».

 

Л. ПАВЛИШИН.

 («Вісті з України» № 31, квітень 1961)

Еще одно выступление Павлишина см. http://yadocent.livejournal.com/50964.html





ПС Заявление Павлишина Генпрокурору СССР от 1954 года

Tags: ОУН-УПА, документ, история Украины, контрпропаганда, личность
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • И снова про монголо-татарское нашествие на Русь

    Продолжение темы В последнее время стала популярна версия о том, что как такового монгольского нашествия не было. Ревизионисты соревнуются в…

  • Грядут серьезные подвижки

    ★ Совместное заявление Глав ДНР и ЛНР о переводе филиалов ЗАО «Внешторгсервис» под управление нового инвестора 11 июня, 2021 В связи…

  • Золушки в кино

    Янина Жеймо, Либуше Шафранкова, Брэнди Норвуд, Юлия Маврина и Лили Джеймс в образе Золушки. Эта сказка стала одной из самых любимых историй…

promo yadocent january 28, 05:22 1
Buy for 90 tokens
32 года назад
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments