Последний раз про Евгена Стахива
На днях прошла в СМИ информация, что 26.01.2014 в Нью-Йорке в возрасте 95 лет умер последний член провода ОУН Евген Стахив. Краткую его биографию см. http://yadocent.livejournal.com/5485.html
А по случаю я, покопавшись в своем бездонном архиве, вытаскиваю для всеобщего ознакомления нижеследующую статью. В Инете ее нигде нет, а зря.
Валентин Цуркан
«А якщо без маски?»
Так уже ведеться, що мета, поставлена перед людиною чи обрана нею самою, неодмінно визначає і слова її і вчинки. Тому, як би хтось не намагався приховувати свої наміри за благопристойними словесами, все одно про слова судять по ділах, а про діла – по їх результатах. Можливо, це взагалі характерно для людського суспільства, але здається, що саме тепер, в час загострення соціальних протиріч і політичної поляризації, особливо надокучливими стали «перманентні активісти». Їм до всього є діло, і все вони хочуть вивідати, і всюди мусять побувати, відповідно до оказії напнувши квазіполітичну лічину.
Скажімо, у мало чим примітного американця Євгена Стахова в різний час були такі маски-посади, як голова нью-йоркського Українського народного дому, «двійкар» з ОУН-з (за кордоном), заступник голови Української головної
ній її іпостасі і не хочемо, як дніпропетровчанин Олександр Матросов закривати своїми тілами кулемети. Але хай не провокують нас братися ні за зброю, ні за перо. Не провокують і заради ганебної геростратової слави не паплюжать наше минуле.
Газета «Комуніст» №4, январь 1996.